Дирофіляріоз у собак

Гельмінтози, що вражають собак, можуть мати різну форму і вражати різні органи і системи. Дирофіляріоз у собак, прекрасне цьому доказ. Захворювання, викликане паразитами, що відносяться до групи нематод, вражає різні варіанти як диких, так і домашніх чотириногих. Раніше дирофіляріоз вважався виключно тропічним захворюванням, але в результаті переселення і переселення тварин поряд з людьми, недуга поширився по тих країнах, де раніше не зустрічався.

Проміжним господарем нематод, що викликають дирофіляріоз, є комарі, а остаточним – люди, собаки, коти, лисиці, вовки, Тхори, ондатри, морські леви. В одній собаці може перебувати до 250 великих особин гельмінтів. При цьому одна доросла нематода цього виду, виростає до 40 см по довжині.

Шляхи зараження дирофіляріозом

Паразитарне захворювання переноситься комарами, зараженими личинкової формою гельмінтів – мікрофіляріями. При укусі тварини таким комаром, разом з характерним секретом, які впорскує Комаха перш ніж насосаться крові, відбувається інфікування. Дирофіляріоз може протікати в 2-ух стадіях:

  • легенево-серцева;
  • шкірний.

Два види захворювання викликані двома різновидами нематод. При легенево-серцевої формі, в організм собаки проникає паразит через кровоносну систему, перебуваючи в стадії личинки. В подальшому, з потоком крові, нематоди розносяться по всіх органах, а в процесі розвитку, локалізуються в області міокарда і легеневих структур. Життєву тривалість гельмінтів, що вражають серце і легені становить близько 7 років. Ця форма вважається найбільш небезпечною для життя вихованця і в запущених, невчасно діагностованих випадках, ставати основою загибелі собаки.

Шкірна форма дирофіляріозу не має такого шкідливого впливу на загальний стан систем організму тварини і не загрожує загибеллю вихованцеві. Однак при цьому доставляє великий дискомфорт, провокуючи розвиток дерматитів, свербежу і висипань. Дорослі нематоди та їх личинки (мікрофілярії), локалізуються в підшкірно-жировій клітковині собаки.

Необхідно звернути свою увагу! Є ризик передачі збудника від хворої собаки до людини, але виключно в разі, якщо інфікований комар вкусить спочатку собаку, а потім людини. Дані випадки є, проте вони надзвичайно рідкісні. Безпосередньо ж дирофіляріоз не передається.

Крім форм дирофіляріозу, ще існують і стадії. Краще, якщо лікування розпочато вчасно, коли паразити знаходяться в стадії мікрофілярій. Наприклад якщо лікування починається, коли гельмінти є вже великими особинами, то можуть з’явитися серйозні ускладнення. Пов’язують це з тим, що при загибелі черв’яків, вони розпадаються на частинки, які здатні нагнітати закупорку легеневих і серцевих артерій, приводячи до тромбоемболії.

Інфікування дирофіляріозом відбувається в момент укусу тварин комарами, інфікованими першою стадією нематоди. Протягом від 10 до 30 днів після зараження, мікрофілярії перетворюються в личинки, мігруючі в підшкірну клітковину або серце. Дозрілі нематоди продовжують плодитися, виділяючи в кров личинки. Відбувається інфікування паразитами в жаркий період часу ( в пік розмноження комарів). Велику увагу потрібно звертати власникам тих вихованців, які проживають далеко в мокрих місцях з наявністю ставків. Великий ризик розвитку дирофіляріозу з’являється в теплих приміщення з високою вологою.

Симптоми хвороби

Ознаки виникнення у собаки дирофіляріозу, в основному, не мають характерної вираженості. Захворювання відрізняється стертістю клінічної картини і інтенсивність проявів залежить від типу гельмінта, який вразив організм, а ще від часу перебування паразитів в організмі тварини. Залежно від форм дирофіляріозу, симптоми будуть відрізнятися. Так, при шкірної формі недуги, відзначають наступні зміни:

  • розвиток сильного свербіння, висипань і дерматитів в місці локалізації гельмінтів;
  • поява набряклості і випадання ділянки вовняного покриву;
  • запалення в утвореній ранці, в результаті інфікування вогнища ураження бактеріальною мікрофлорою.

При легенево-серцевої формі захворювання, відзначають:

  • задишку у тварини;
  • утруднене дихання;
  • кровохаркання;
  • слабкий і невиражений кашель;
  • дуже висока млявість і слабкість;
  • відсутність бажання їсти;
  • дуже висока стомлюваність і байдужість;
  • гарячкові стану;
  • збільшення показників температури тіла до позначки субфебрильності.

У певних тварин, при діагностуванні легенево-серцевої форми дирофіляріозу, відзначають наявність процесів запалення в ниркових структурах, недостатність печінки і розвиток асциту (накопичення рідини в порожнині живота).

Обов’язково потрібно згадати, що серцева форма нематод може локалізуватися не тільки в області міокарда і легенів. Цей вид гельмінтів здатний вражати головний і мозок спини. При шкірної формі дирофіляріозу, відзначають розташування черв’яків в черевній порожнині і очах.

Крім загальних ознак зараження дирофіляріозом, є ряд симптомів, що проявляються не завжди. Сюди можна віднести:

  • велике зменшення маси тіла;
  • проблеми з серцем;
  • цианотичность помітних слизових оболонок;
  • вологі хрипи при акті дихання.

На пізніх стадіях захворювання, коли статевозрілі гельмінти починають гинути і розкладатися, розвивається загальна інтоксикація організму тварини. Діагностується захворювання дуже важко і вимагає великої кваліфікації лікаря з використанням особливого обладнання. При постановці діагнозу варто мати на увазі:

  • околиця, де живе вихованець;
  • наявність хронічних хвороб.

Основна методика, що застосовується для постановки діагнозу – експрес-аналіз на наявність нестандартного білка, що продукується великими особинами дирофілярій. Точність експрес-тесту становить 68% (наприклад якщо організм собаки вражений хоча б однією самкою нематоди).

Іншими методами діагностики вважаються:

  • проведення електрокардіограми;
  • Ехокардіограма (дає можливість виявити порушення в структурі м’яза серця, її обсягу і будови;
  • рентгенографія (дає можливість досліджувати область легеневих структур на предмет локалізації в них гельмінтів);
  • аналіз крові на антигени периферичної крові;
  • аналізи імунологічного характеру.

При шкірної формі дирофіляріозу, проведення внутрішніх досліджень не має особливої актуальності, адже визначати наявність нематод під шкірою можна по зовнішності. Дослідження на наявність личинкової стадії дирофілярій в організмі в себе включають:

  • дослідження мазка крові;
  • дослідження крові на присутність частинок ДНК личинок за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

Лабораторні дослідження на присутність статевозрілих особин, в себе включають:

  • зорове дослідження покриву шкіри на присутність вузликів, відмітних здуття;
  • імуноферментний аналіз — на наявність антигенів в крові.

Для мікроскопічних досліджень забір крові проводитися з Вени без застосування коагулянту. Рекомендовано відбирати кров методом самопливу, щоб не було гемолізу. Зберігання відібраного матеріалу не повинно бути більше більше 48 годин в умовах температур від +2 до +5 градусів.

Лікування дирофіляріозу

Лікування дирофіляріозу у собак залежить від варіанту ураження. Вибір потрібних ліків повинен проводитися досвідченим ветлікарем з урахуванням індивідуальних особливостей собаки і тяжкості захворювання. Пов’язано це перш, за все з тим, що для знищення великих особин і личинкових стадій застосовуються системні медикаментозні засоби на основі токсичних сполук миш’яку. При серцевої формі дирофіляріозу застосовуються препарати Івермектин і Левамізол. Препарати мають виражену патогенну дію на організм паразитів, і можуть застосовуватися навіть в тому випадку, коли тварина бути у важкому стані.

Необхідно звернути свою увагу! Існують породи собак, які мають затяжну непереносимість препаратів, на основі івермектину. Такими породами вважаються-коллі, шелті і добермани.

При серцевому дирофіляріозі повсюдно застосовують дигідрохлорид меларсорміну. В результаті проведення загальної дегельмінтизації організму хворої тварини, потрібно використання симптоматичної терапії, спрямованої на позбавлення організму від наслідків. Вихованцям з вираженою недостатністю серця, наказують діуретики та інгібітори АПФ. У важких клінічних випадках, проводять лікування з використанням системних протизапальних медичних препаратів, кортикостероїдних ліків і антитромбічних засобів.

Шкірна форма дирофіляріозу лікуватися з використанням спеціалізованих лікарських засобів, за допомогою нанесення їх на покрив шкіри. Основа протиглистових препаратів-імідаклоприд і моксідектін. В ході лікування виходить позбутися повністю від личинок дирофілярій протягом 2 місяців. Лікування хірургічним шляхом шкірної форми дирофіляріозу застосовується наприклад якщо потрібно прибрати велику особину нематоди.

У певних, особливо важких випадках, допомогти тварині можливим не представляється і воно гине. В основному, основою смертельного результату собаки при дирофіляріозі ставати легенево-серцева форма.

Профілактика дирофіляріозу

Профілактика дирофіляріозу полягає в декількох важливих правилах, які потрібно дотримуватися власникам собак. Основні дії спрямовані на:

  1. Обмеження контактування собаки з інфекційними переносниками – комарами. Слід уникати місць, де локалізуються комахи, а ще систематично проводити обробку тварини інсектицидними спреями.
  2. Застосування особливих засобів від глистів, здатних усунути личинкову стадію глистів, не даючи можливості розвинутися у велику особину. Наприклад, ветеринарний препарат» Адвокат», має властивість винищувати не тільки стрічкових гельмінтів при плановій дегельмінтизації, а й мікрофілярій в організмі собаки.

Дуже важливий аспект профілактичних дій-швидке звернення до ветеринарного професіонала для планових діагностичних оглядів, а ще при появі найменших відмінних ознак нездоров’я тварини.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.

Позначки:, ,
close